Відкрита вакансія доглядача хвиль: При собі мати палицю

„Чому від кинутої у воду цегли однаково ж утворюються кола?
Сутність важливіша форми! Палиця по воді теж кола пише“
.

5 квітня 2020 року Сполучені Штати Америки призупинили фінансування Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), мотивуючи таке рішення незадовільною діяльністю ВООЗ по боротьбі з інфекційною хворобою COVID-19. Незважаючи на наявний досвід координації співробітництва між світовими органами охорони здоров’я, ресурси, лобіювання з боку Організації Об’єднаних Націй (ООН), діяльність цієї міжнародної організації схильна до постійних системних збоїв. ВООЗ регулярно „заносить“ в крайності: або перебільшення загрози, поширення „страху і плутанини“, а не „оперативної інформації“, оперування необґрунтованими даними, або ігнорування небезпеки. У поточній ситуації нарікання викликали запізніла інформаційна робота та політичні інтриги. Рятуючи свою репутацію, ВООЗ звернулася до ООН за захистом в ООН. У цей день сила шторму COVID-19 досягла майже 2 млн за шкалою пандемії.

В цей же похмурий день, в московському районному суді могла бути зареєстрована апеляційна скарга Всесвітнього конгресу українців (СКУ, м. Торонто) на рішення відмовити у позові та залишити СКУ в „списку небажаних організацій“ в Російській Федерації (РФ). Об’єднує ці події один аспект — там і тут йшлося про „нанесенні значної шкоди репутації КОМПАНІЇ“.

На чому ґрунтується репутація СКУ взагалі, і в Україні, зокрема? На створенні та підтримці „форми“, іміджу українства „західного американо-канадського“ типу, який влаштовувало та влаштовує керівництво України, але скрізь і не завжди приймається українцями метрополії і в інших частинах світового українства? Це можливо досягається, крім іншого, методом неформальної „громадської дипломатії“, яку СКУ напевно трактує по-своєму з упевненістю, що сьогодні його „ім’я та слоган“ працюють на „компанію“ і цього достатньо, щоб намагатися будувати „корпорацію“ з етнічних українців в різних країнах світу.

В Економічній та соціальній раді ООН (ECOSOC) СКУ має консультативний статус. Довідково: ECOSOC є головним органом, координуючим економічну, соціальну, екологічну та суміжну діяльність спеціалізованих установ ООН, функціональних і регіональних комісій. Він служить центральним форумом для обговорення міжнародних економічних, соціальних та екологічних питань та формулювання рекомендацій з питань політики, адресованих державам-членам і системі ООН.

Консультативний статус являє собою систему акредитації, яка відповідає інтересам як ООН, так і неурядовим організаціям (НУО). Консультативні механізми надають ECOSOC можливість отримувати експертну інформацію або рекомендації від організацій, що володіють „особливою компетенцією“ з питань, по яким проводяться консультації, і, з іншого боку, дають можливість міжнародним, регіональним, субрегіональним і національним організаціям, які представляють важливі елементи громадської думки, висловлювати свої думки.

Для того, щоб отримати акредитацію в якості експерта в ECOSOC, діяльність НУО повинна відповідати роботі ECOSOC, мати прозорий та демократичний механізм прийняття рішень, демократично прийнятий статут. Далі НУО повинна виступати від імені своїх членів, мати представницьку структуру та належні механізми підзвітності і навіть фінансово звітуватися перед ECOSOC. Основна частина коштів організації мусить надходити з неурядових джерел.

Понад 5 тисяч НУО з різних країн світу, зокрема СКУ, працюють в комісіях:

  • щодо становища жінок;
  • з соціального розвитку;
  • з народонаселення та розвитку;
  • щодо попередження злочинності та кримінального правосуддя у світі;
  • з наркотичних засобів;
  • з світовій науці і техніці в цілях розвитку;
  • статистики;
  • з станом лісів в світі.

У якій комісії задіяний СКУ? Правильно – у всіх, судячи з інформаційних зведень діаспорних ЗМІ й інтерв’ю керівництва СКУ. Звідси походить твердження СКУ, що, крім наявності філій в декількох країнах світу, він – „міжнародна“ НУО, що має відносини з ООН. Звідси випливає претензія на якусь „недоторканність“ і право „з ноги“ відкривати двері в офіційні громадські та державницькі структури.

Загубившись серед численних НУО, СКУ в 2003 році отримала „спеціальний консультаційний статус“. „Спеціальний консультативний статус“ надається НУО, які мають „особливу компетенцію“ і конкретно займаються лише ДЕЯКИМИ з областей діяльності, які охоплюються ECOSOC. Якою „діяльністю“ займається СКУ відомо з її щорічних звітів і гучних заяв у ЗМІ, але як це відповідає цілям і завданням ECOSOC? Будь-яка НУО, акредитована в ECOSOC, зобов’язана звітувати кожні 4 роки. Звіти СКУ згадуються тільки в 2019 році, відразу за весь період з 2003 року. Правда, вони недоступні, хоча повинні публікуватися. До того ж ці звіти не зацікавили керівництво ECOSOC. Крім того, якщо подивитися, звіти сесій ECOSOC за 2002 і 2003 роки, можна виявити, точніше не побачити жодну згадку про надання СКУ „спеціального консультативного статусу“. Очевидно, в структурах ООН теж є своя „специфічна“ кухня. Наскільки СКУ, згідно зі своїм статусом і фактичною діяльністю, відповідає параметрам НПО в рамах співпраці з ООН? Треба, очевидно, запитати пана з дуже далекої Гватемали, який поставив свій підпис під акредитацією СКУ в ООН у 2003 році. Хоча, навряд чи він про це пам’ятає.

В останні роки керівництво СКУ, використовуючи, висловлюючись формальною мовою, „громадську дипломатію“, гучні статуси, рекомендації західного й європейського лобі розгорнуло діяльність, що не мала ставлення до проблем діаспори. Як в рекламному слогані: „Держдеп окриляяяяєт?“. Окрилив, а 5 президент надав керівникові СКУ нелегітимне право робити заяви від імені держави на офіційному дипломатичному рівні.

СКУ давно займає певну нішу на „не історичній батьківщині“ і мабуть йому життєво потрібно розширити політичне поле впливу. Хоча насправді є цілий пласт організацій, які не потребують у нав’язуваному заступництві „архітекторів“ діаспори. Приклад тому – конфлікти з українськими та закордонними волонтерами, які вже давно розкусили характер СКУ. Цензура в інтернетових діаспорних ЗМІ, яка встановлена СКУ, не буде про це мовити. 5 президент та його західні куратори подбали, щоб і в Україні не згадувалися якісь компрометуючі або ставлячи під сумнів репутацію СКУ факти. Так само ревниво СКУ відноситься до всього, що в українській сфері має додаток „конґрес“ і жваво реагує нагадуванням, що для українців „є тільки СКУ та керівник його – пророк“. Однак, якщо СКУ в повному складі буде відправлено на безстроковий карантин з повною ізоляцією від суспільства, це абсолютно не позначиться на подальшій долі діаспори в усьому світі.

Так, в московському суді наступили СКУ „на п’яту“ – винесли дуже незручне рішення „міжнародній організації“, яка „не підкорюється органам будь-якої державної влади“. І, видається нам, що коли юрист СКУ з’явиться в Європейському суді з скаргою на „агресора“, місцевий чиновник на стомленому видиху скаже відому фразу: „Що знову СКУ?“ (розділовий знак можна ставити на свій розсуд).

У чому причина явної слабкої підготовки позову СКУ до державних структур РФ? Дефіцит можливості, часу, бажання досконально вивчити законодавчу базу „держави–агресора“ щодо громадських організацій, щоб як слід підготуватися до судового процесу? Поспішаючи підготувати „інформаційну цеглу“ для закидання у вир мережевих ЗМІ, експерти СКУ наспіх підготували кілька, з їх точки зору, „незаперечних“ доводів на підтримку вимог позову.

Власне, в змісті позову мова йде про законність прийнятого рішення, у другу чергу – про зміст і дотримання процедур. Але головне – про нанесення значної шкоди („міжнародної“) репутації КОМПАНІЇ. Про наслідки для української діаспори згадується як-то мало. Нічого, спробуємо пояснити.

Розглянемо „незаперечні докази“ уважно й усвідомлено:
– в законодавстві РФ відсутнє конкретне поняття „іноземна або міжнародна неурядова організація“, тому Генпрокуратура РФ невірно трактує найменування СКУ та „широко відомий у вузьких колах“ статус організації. Тому, „слід виключити СКУ зі „списку небажаних організацій“ (в РФ);
– СКУ будь-яких неправомірних дій не робило, фактичних даних про це немає, реальних доказів та обґрунтувань цього немає. Тому, „слід виключити СКУ зі „списку небажаних організацій“ (в РФ);
– відсутні відомості про порушення справи за фактом посягання на основи конституційного ладу РФ, обороноздатності країни або безпеки держави. Рішення про внесення СКУ в „список небажаних організацій“ прийнято за відсутністю відповідного судового розгляду. Тому, „слід виключити СКУ зі „списку небажаних організацій“ (в РФ).

За посягання на основи конституційного ладу, обороноздатність або безпеку будь-якої держави, будь-яка фізична особа притягується до серйозної кримінальної відповідальності, в тому числі іноземні піддані. Колишній керівник СКУ, очевидно, розумно вирішив не ризикувати своєю присутністю в московському суді, побоюючись підхопити інфекційну хворобу COVID-19 на радість „агресорам“.

Тим часом, із зазначених вище підстав, до будь-якої організації можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності. Однією з таких заходів і є визнання діяльності іноземної неурядової організації небажаної на території РФ. Законодавство України встановлює позасудовий порядок визнання небажаної на території РФ діяльності іноземної або міжнародної неурядової організації і не вимагає попереднього притягнення до відповідальності. Рішення Генпрокуратури було погоджено з Міністерством закордонних справ РФ, що здійснює функції з вироблення та реалізації державної політики і нормативно-правового регулювання у сфері міжнародних відносин.

Відоме судове рішення відобразило суть справи, ми коментуємо його:
– доводи СКУ засновані на суб’єктивних висновках та особистісному поданні керівництва СКУ про необхідні способи правового регулювання (що не означає законність і необґрунтованість рішення про внесення СКУ в „список небажаних організацій“ на території РФ);
– незгода позивача на те, як у Генпрокуратурі РФ витлумачили поняття „іноземна неурядова організація“ саме по собі не може розглядатися як порушення прав СКУ. На території РФ СКУ має статус „іноземна неурядова організація”. Визначення „іноземна неурядова організація“ є загальноприйнятим і загальновідомим;

Наприклад, на території Європейського союзу, відповідно до Рішення Комітету Міністрів Ради Європи, „неурядові організації“ можна трактувати як добровільні самоврядні організації, які внаслідок цього „не можуть підкорятися органам державної влади“.

– „небажаною“ може бути визнана діяльність іноземної або міжнародної неурядової організації, незважаючи на всі її „міжнародні“ статуси, гучні назви, слогани, рекомендації „роботодавців“ і портфоліо участі у високих міжнародних форумах;

А яка повинна була відбутися реакція на діяльність СКУ на території “агресора”? Бурхливі овації, коровай на рушнику, „Слава СКУ“ або, правильніше, „Дякую Держдепу“?

Тут до варшавської ворожки не треба ходити:

  • щорічні звіти СКУ крім статутних заходів, містять закріплену тезу про те, що основною діяльністю організації є просування антиросійських політичних ініціатив, пов’язаних насамперед з ідеологічними питаннями;
  • зустрічі, що проводилися керівником СКУ з офіційними представниками органів влади різних держав світу і заяви на міжнародних майданчиках містили закріплену антиросійський тезу про заклики посилення санкцій, надання військової допомоги, різних дестабілізуючих діях РФ щодо різних країн.

В якому панстві з недемократичними принципами подібні дії залишалися без уваги? В рамах міжнародних законів, які не суперечать національному законодавству, в рамах своєї юрисдикції та правового поля, навіть будь-яка країна західного суспільства може реагувати відповідно.

Ще аспект, на який суд звернув увагу представника СКУ. Згідно із законодавством практично всіх країн світу (зокрема в РФ), іноземні організації, міжнародні організації не мають права здійснювати діяльність, що сприяє або перешкоджає підготовці та проведенню виборів, а також брати участь у виборчій кампанії в будь-яких формах, крім легальних спостережних місій.

На основі оригінального „диванного“ моніторингу ЗМІ, який тепер, за заявами СКУ, проводиться постійно, під час виборів українська виборча система і дипмісії в світі піддавалися кібератакам і втручанню РФ у хід виборів. По суті, СКУ, таким чином, пояснює результати виборів і перемогу „нового політичного обличчя“, чинного 6 Президента України, а також результати парламентських виборів, які СКУ також „спостерігав“ і залишився також незадоволений результатами.

У московському суді СКУ отримало пояснення, що її діяльність, як іноземної організації по відношенню до РФ, є відкритим втручанням у внутрішні справи РФ і суперечить російському законодавству. СКУ переступив червону лінію, яка була у нього під носом. Це часто відбувається, коли самовпевненість й амбіції призводять до короткозорості. У стародавні часи застосовувалася проста військова тактика: перед рядами регулярного війська випускали групи воїнів союзних племен, які повинні були дратувати противника гучними криками, лайкою, стрілами, камінням з метою підняття духу своєї армії та дезорганізації ворогів, і провокуючи тих почати першими бій.

Часи ті давно „пішли в непам’ять“. Сьогодні стало практикою отримувати політичні й економічні дивіденди, використовуючи етнічну тему для маніпулювання суспільством і громадськими інститутами. Цим намагаються займатися „міжнародні“ об’єднання та деякі організації, що створюються державами. Зі свого боку, ці структури використовують етнічні громадські об’єднання, які мають тільки оболонку, „форму“. Але при цьому прагнуть юридично закріпити за собою право представляти інтереси мас, і навіть без їх згоди або вводячи їх в оману. Імідж таких об’єднань формується на основі „великого міфу“, в який, в підсумку, повинна повірити більшість.

Тепер про результати. Насправді, визнання діяльності СКУ небажаної на території РФ спричинило за собою досить серйозні плоди.

Поміж іншим:

  • якщо не буде вжито відповідних заходів, припинять в законному порядку діяльність на території РФ структурні підрозділи СКУ. До таких, за офіційною інформацією СКУ, відносяться: „Українська національно-культурна автономія Санкт-Петербурга“, „Саратовськє земляцтво Українців Поволжжя“, „Центр української культури “Сірий клин” (м. Омськ), „Далекосхідний духовний культурно-освітній центр “Просвіта” (м. Владивосток);

    Правдоподібно органи влади РФ не будуть чекати, коли знімуть карантин, закінчиться пандемія, і можливо головний адвокат СКУ вибухне на незадоволені заяви, а Європейський суд дозріє на рішення.
  • завдяки суду СКУ оновило свій „міжнародний“ статус. Тепер це „міжнародна неурядова організація“, яка, за формулюванням російського законодавства, може собі дозволити „легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення“;
  • у СКУ з’явилося на сході відразу два „брата“, „зведених“ правда, і не таких „великих“ як на заході, але „очі та руки“ теж мають: Федеральна служба з фінансового моніторингу (Росфінмоніторинґ) і Генеральна прокуратура РФ. Грошей не дадуть, але як кажуть, „додати“ допоможуть. І санкції придумають для загальних „знайомих“ за кордоном.
  • введена заборона в РФ на поширення будь-яких інформаційних матеріалів, що видаються СКУ, в тому числі через засоби масової інформації, з використанням Всемережжя, а також „зберігання та поширення“ таких матеріалів. Бо вкрай складно буде пояснити їх використання навіть для власної природної потреби;
  • припинення на території РФ будь-якої проєктної та програмної діяльності СКУ, навіть договірних відносин із зазначеними вище організаціями, які СКУ наполегливо зараховує до свого сонму.

Про відповідальність фізичних осіб в розрізі даних подій було сказано вище, тому „офіційним представникам“ СКУ на РФ „жити стало легше, жити стало веселіше“. Зрозуміло, що керівництву СКУ не до жартів. Назад взяти свої гучні заяви про турботу за українцями РФ він не може. „Той, хто дивиться“ все одно необхідний і 8 частина суші залишається без нагляду.

Достотно керівництво СКУ розглядатиме кандидатуру з діаспор в сусідніх країнах, що були колись недобровільно республіками у складі СРСР. Однак, у світлі останніх відомих судових подій і непопулярних заяв МЗС України по відношенню історичного минулого країн, які входять у перелік „підшефної“ території, можлива неоднозначна реакція на ініціативи СКУ. Гостьова реєстрація СКУ у керівництва України не дає гарантій такого ж ставлення в інших країнах.

Ідеальним варіантом може буде кандидат з діаспори в Канаді, осілий мігрант у відповідному етнічному коліні, істинний українець з нордичним характером, відкритий, товариський і доброзичливий з друзями та колегами. Принциповий і стійкий до опонентів. Зразковий сім’янин, який не має ганебних його зв’язків. Під час праці проявив себе здібним організатором.

Можна погодитися, що Торонто далеко від Азії. Але зато „рука Москви” не дотягнеться. До кандидатури особливих претензій не буде. Не вперше СКУ призначати регіональних „менеджерів“ без урахування думки рядових українців. Потрібну статистику та плітки скинуть на пошту „міжрегіональні наглядачі“ й їхні товариші з числа неформально-віртуальних організацій з гучними вивісками: „Рада українських громадських організацій Москви“, „Культурно-освітнє об’єднання” Український Конгрес”, “Коло культурної дипломатії”, „Об’єднання українців Росії“. Їм в цьому допоможуть члени та членкині згаданих вище, поки ще юридично чинних, організацій, а так само „демократичних організацій“ в регіонах РФ. З канадійським паспортом можна раз на рік приїжджати „в гості“ „попити чаю“ в приватній, невимушеній обстановці де-небудь „на дачі під Москвою“.

Хороше рішення –⁠ представник від Європейського конгресу українців (м. Прага, Чехія). Після перезавантаження “2019” об’єднання легалізувалося, обрало нового керівника, накреслило перспективний план дій. Правда, ЄКУ складається виключно з керівників європейських організацій українців і всі вони дуже зайняті у себе в країнах проживання. Оновлена юридично організація поки не увійшла, ані в „патріотичний стоп-лист“ в РФ, ані не проявила себе агресивно в ЗМІ або на міжнародних форумах. У планах ЄКУ налагодити співпрацю з Українською всесвітньою координаційною радою – УВКР (м. Київ, Україна).

В цьому відношенні Громадська спілка „УВКР“ є оптимальним варіантом в якості структури, здатної в ситуації, що склалася, консолідувати українців РФ і дозволяє безболісно підтримувати регіональні та міжрегіональні зв’язки. УВКР –⁠ спілка неурядових організацій і неформальних громадських об’єднань, які добровільно єднають українців для задоволення, захисту їхніх національно-культурних, мовних, освітніх, творчих, соціальних, економічних, вікових та інших спільних інтересів.

Цікаво читати: Аскольд Лозинський: Ким є найновіший Генеральний прокурор України –⁠ і яке її завдання?

News Reporter