З редакційної пошти: Мовчання доктора Петрецького

Сучасна українська діаспора Європи продовжує впевнено рухатися по шляху формування територіальних і регіональних етнічних асоціацій. Багато з них були створені в кінці 80 рр. минулого століття, успішним прикладом консолідації української національної меншини поза межами своєї історичної батьківщини можна впевнено назвати Союз Yкраїнців Румунії (СУР).

Згідно законодавства Румунії, що включає також положення міжнародного права про національні меншини, – громадська, недержавна, нерелігійна та неприбуткова організація-автономія, захищає права членів української громади, зберігає та затверджує їх етнічну, мовну, культурну та релігійну ідентичність, відродження та формування національної свідомості. СУР захищає традиційні цінності, гідність та загальні інтереси українців Румунії, веде активну політику відродження та зміцнення їх національної самобутності в дусі взаєморозуміння, гармонії та толерантності, – задекларовано на сторінках.

З 2016 українську національну меншину напористо і голосно захищає наймолодший депутат румунського парламенту Микола Мирослав Петрецький, який має повноцінне право голосу. На відміну від парламентського представника українців в Угорщині з функціями радника.

Коротко про Миколу М. Петрецького: 35 років, народився в селі Рона-де-Сус на автохтонній українській території на півночі Румунії, вища освіта, президент СУР, активний громадський працівник і неодмінний учасник міжнародних зустрічей представників української діаспори, румунський депутат.

Свій другий депутатський термін M. М. Петрецький поділяє між громадською діяльністю в СУР, зустрічами з офіційними особами Києва та сесіями в парламенті. Здатний політичний демагог знаходиться в топі Палати депутатів за кількістю запитів і політичних заяв. Тут йому в спину дихає тільки народний обранець від ромів, що цілком справедливо і, по суті справ.

Пафосна риторика румунського депутата, його ”глобальні“ за змістом і одночасно містечкові за своєю суттю заяви і запити зводяться до простої формули ”все погано, всі не професіонали, всі недостойні, все застаріло“. І лише він, ”месія“ нового покоління політиків і управлінців, продовжує істинно відстоювати європейську демократію і цінності не тільки в Румунії, але і на міжнародному рівні. Шукає ліки, щоб позбавити обранців народу від хронічної брехні, поганої пам’яті і безвідповідальності.

Досить абстрактно звинувачуючи колег в гріхах, Микола М. Петрецький вміло жонглює критикою і акуратно веде ”свою“ лінію стратегії. Тому за кількістю ініційованих законодавчих пропозицій він в ”хвості“ корпусу. Можна його зрозуміти, все ж – член комітету з культури. Але душа вимагає простору для депутатської діяльності. Не тільки територіально, – Петрецький обійшов всіх колег по числу місцевих депутатських приймалень на відносно невеликій території.

Ще в перший депутатський термін нашого персонажа Страсбурзький Консультативний комітет Рамкової конвенції про захист національних меншин закликав румунську владу поліпшити захист національних меншин в ряді регіонів країни і активізувати свої зусилля по боротьбі з проявами дискримінації, зокрема. Ряд питань вимагало негайних дій.

Було запропоновано створити консолідовану і послідовну правову основу для захисту прав меншин, оскільки чинне законодавство регулює різні аспекти, але розрізнено, повно сірих зон і допускає суперечливі інтерпретації. Проєкт закону про статус національних меншин, внесений в парламент більше десяти років тому, досі не прийнятий.

Зазвичай корпус Палати депутатів голосує як і більшість парламенту, але, чомусь не було чутно гучних заяв з цього приводу Миколи М. Петрецькoго. Очевидно, завдяки таким ”демократичним мовчунам“, статус національних меншин залишається проєктом.

Консультативний комітет настійно закликав владу зайняти тверду позицію проти дискримінаційних формулювань в політичному дискурсі. Не толерантна мова, якою раніше обмежувався вкрай правими політичними партіями, увійшла до основного політичного дискурсу, особливо на місцевому рівні.

Може румунський депутат очікує слушного моменту, щоб розпочати бійку в дебатах з прихильниками ”великої Румунії“ використовуючи ”не толерантний мову“? Однак, у групі підтримці національних меншин, у яких дійсно зберігаються дискримінаційні проблеми він не був помічений.

Нещодавно, румунський депутат публічно не визнав кордон з Молдовою й Україною. Іншими словами, може це означає, що територіальними претензіями до історичної батьківщини Микола М. Петрецький зачіпає цінності, декларовані статутом СУР і відносини з офіційним Києвом. Скоріше, що не означає.

Консультативний комітет звернув увагу на те, що в вже переглянутої стратегії інтеграції меншин Румунії не завжди вказані джерела фінансування і не передбачені механізми, що забезпечують її реалізацію.

Як член комітету з питань культури, румунський депутат Петрецький висловлює невдоволення взаємодією з владою з питань освітньої галузі для своєї національної меншини. З іншого боку, його земляки і соратники по СУР запевняють: ”проблем у нас немає. Румунська держава дає нам достатньо коштів на ведення діяльності. Ми допомагаємо українським школам, спільно проводимо заходи“.

В один голос вони рішуче відмежовуються від прийнятих в Україні нових законів про освіту та мову, які буцімто обмежили права румунської меншини в сусідніх регіонах України і свого часу викликали низку популістичних скандалів на рівні керівництва країн.

Така особлива позиція обумовлена декількома факторами.

Українці автохтонної Марамуреш добре інтеґровані в румунську більшість. Тут практично немає радикалів, які б вимагали приєднання Марамуреш або південної Буковини до України. Їх видима низька активність в боротьбі за розширення прав пов’язана як з відсутністю вихідного знизу попиту на цю тему і комфортним становищем функціонерів СУР, так і з ситуацією в Україні. Вона підтримує українські організації за кордоном лише формально, і виглядає менш привабливою, ніж Румунія, через постійні проблеми в економічній і політичній сфері.

Румунські політологи і представники ЗМІ відверто оцінюють СУР як ”корпоративну кліку сімейного типу“, що має серйозну структуру, своїх ”хрещених батьків-голів“, радників, заступників і рядових виконавців. Його верхівка займається внутрішніми чварами і поділом коштів з державного бюджету. Однак відкритих відомостей про те, як були витрачені ці гроші немає. Програма заходів виглядає пафосно, але практично всі вони проходять за рахунок благодійності організацій і рядових виконавців. В інформаційному полі діяльність представлена сторінками у Всемережжі та декількома цифровими виданнями з невідомим друкованим тиражем. Але для ЗМІ вони залишаються закритими.

СУР – діючий член кількох міжнародних організацій діаспори: Всесвітнього конгресу українців (Канада), Європейського конгресу українців (Чехія), Української всесвітньої координаційної ради (Україна).

Ще в 2015 на з’їзді в Мадриді, президент Всесвітнього конгресу українців (СКУ) поблагословив М. Петрецького на просування в органи влади і пояснив особливу роль представника СКУ в консолідації українців Румунії та просуванні інтересів СКУ і Європейського конгресу українців (ЕКУ) у створенні мережевої взаємодії і формування касти ”людей впливу“ для впливу, зокрема, на прийняття політичних рішень органів влади в країні проживання.

За два роки, коли трон під п’ятим президентом України захитався, президент СКУ здійснив світове турне в підтримку головного ”шоколадного патріота“. Бухарест був важливим пунктом в рамах вояжу керівника ”надбудови надбудов“. На зустрічі з керівництвом СУР ще раз були обговорені функції ”наглядача“ від СКУ в Румунії і його завдання. І навіть моніторинг політичної ситуації на місцях, що успішно реалізується через депутатські приймальні Петрецького.

Незважаючи на скандали державного рівня, діяльність п’ятого президента України в той час була оцінена як найпозитивніший період у відносинах Румунії з Україною. Керівник СКУ нагадав про прихильність інтересам СКУ при будь-яких політичних змінах, злагодженості дій і підтримки п’ятого президента як політичного партнера СКУ.

У минулому році, завдяки протекції СКУ, відданість і заслуги пана Петрецького були відзначені державною нагородою України.

Серед місцевого населення, в зв’язку із всенародним підрахунком 2022, нагнітається стійкий настрій, що тут ”посилюються рухи по вичленовуванню нових етнічних груп з числа українців“.

”Невідомі“, дотепер, для українського населення етнічні групи ”проводять зустрічі“, ”мають священиків“ з ”неправильною Біблією“, намагаються штучно створити нові організації. Поширюються думки про ”шпигунів-пропагандистів“, які просувають план об’єднання в єдине утворення частини прикордонних територій з Румунією-Україна-Угорщиною.

Всі національні меншини Румунії мають право бути представленими в парламенті та отримувати державну підтримку у вигляді дотацій. Після останніх виборів 18 мандатів мають представники партій і громадських організацій вірмен, болгар, греків, юдейців, італійців, липован, македонців, німців, поляків, ромів, русинів, сербів, турецько-мусульманських татар, турків, українців, хорватів, а також чехів і словаків, організація яких зберегла єдність.

Це означає, що кандидат подолав на загальних підставах прохідний бар’єр в 5 % або отримав виділене так зване резервоване місце в Палаті депутатів. В цьому випадку за список організації представника нацменшини повинно проголосувати не менше 10 % тієї кількості виборців, яке потрібно для проходження в парламент одного депутата від партії, яка подолала виборчий бар’єр. Зазвичай мова йде про декілька тисяч голосів.

Наприклад, у сучасній Канадській Федерації на загальному рівні виборів йде серйозна боротьба за український електорат, якій впливає на місцеву, внутрішню і тепер зовнішню політику. Створюючи одночасно певні проблеми владі держави-гравця на міжнародній політичній арені.

Всього в Румунії налічується понад 50 тис. осіб, які вважають себе українцями. Про Марамуреш останні дані говорять про 32 тис. Майбутній перепис може змінити існуючі цифри. Про це говорять опитування в соціальних мережах, які дають широкі можливості для визначення настроїв представників етнічних груп, зокрема в питанні ідентифікації. При тому, що більшість ідентифікує себе як українці, великий відсоток респондентів має альтернативну думку.
Земляки і соратники президента СУР, так само, як і їхні куратори з СКУ та ЕКУ, серйозно стурбовані тим, що зростаюча конкуренція в середовищі національних меншин за можливість отримати депутатський мандат може створити проблеми на виборах.

Кілька років тому від турецької громади Румунії відокремилася організація татар і турецько-мусульман. Перша надихнулася політичним кліматом в сусідній Україні, але виявилася в дуже глибокій меншості. Останню підтримали і набраних голосів для проходження її представника в парламент вистачило.

Будь-які альтернативні думки і позиції в середовищі українців жорстко присікаються, щоб не допустити втрату електорату або виникнення конкурентної етнічної групи. Для СКУ та ЕКУ дуже невигідний висновок Консультативного комітету Рамкової конвенції про захист національних меншин про необхідність розвивати здорову конкуренцію між організаціями національних меншин, яка передбачає, в той числі, збільшення числа депутатів.

Для СКУ важливо зберігати єдиноначальність всередині своєї громади (в тому числі спорідненою наступністю), не допустити альтернативних етнічних конкурентів, думок і позицій представників національної меншини, інакомислення, відмінного від норм, встановлюваних ”архітекторами“ діаспори. Це завдає шкоди піраміді СКУ, яку зводять канадські і американські ”підрядні“ організації.

Про це Микола М. Петрецький також не говорить, як і не згадує, що можливість трактувати по-своєму нюанси, в яких закладені регіональні інтереси, інтриги і робить можливим питання національних меншин політично мотивованим дає відсутність універсального визначення поняття ”національна меншина“ і ”корінний народ“ . Це в інтересах СКУ.

На думку італійського професора Ф. Палермо, актуальність питань про права та мови національних меншин, одночасно і прав корінних народів зросте найближчим часом. Свого часу проти ратифікації міжнародних норм про права корінних народів виступили ключові країни, де проживає багато таких народів (окремо Канада – з якої наш депутат пов’язаний дружбою в рамах комітету). Тому питання залишається відкритим і означає прийняття відповідного закону на національному рівні.

Приклад Канади показує значення політичної ролі діаспори і її організацій в країні. Європа – світ, що відрізняється від заокеанського заходу. Тут загальний сценарій розгортається в повній мірі на місцях, враховуючи місцеві інтереси і злобу дня.

Покладаючись на своїх ”людей впливу“ в різних країнах Європи, ”всесвітня піраміда“ СКУ, готує гібридні законодавчі ініціативи, які гуртуються на власному трактуванні міжнародного права та існуючої політичної кон’юнктури. Підведення ідентифікації малочленних і корінних народів в інтересах своїх цільових груп дозволить їм надалі користуватися всіма правами осіб, що належать до національних меншин, а також деякими іншими, зокрема, право на землю і територію, а також визнання власних інститутів для управління внутрішніми громадами.

Для СКУ важливо підготувати громадську думку і створити опорні елементи для реалізації проєкту глобальної мережі автономій. Часом ініціатива рядових членів діаспори буває досить своєрідна. Наприклад, крім таких показників, як автохтонна територія, чисельна меншість, мова, намагаються впровадити такий елемент як обов’язкова наявність Біблії на своїй мові.

Цього літа президент СУР підписав договір про співпрацю з керівником нової організації ”Конгрес українців Молдови“ (КУМ), створеної з подачі СКУ перед виборами в парламент Молдови як альтернатива існуючої, але яка не влаштовує керівництво ”всесвітньої піраміди“. Заявлена мета – ”моніторинг потреб українців Молдови і захист їх прав“. Відомо, що керівник КУМ – затятий прихильник об’єднання Румунії та Молдови і латинізації загальної території, структурний член СКУ, який прагне до органів влади.

Для СКУ Румунія цікава наявністю певних стратегічних паралелей щодо подальших перспектив розвитку української діаспори в Європі. Тому важлива роль ”наглядача» не тільки за місцевою громадою, а й за розвитком подій, які несуть певні ризики для діалогу з національними меншинами.

Сьогодні в Румунії продовжуються два ідентифікаційних процеси – європеїзації та румунізації. Румунізація стосується не тільки молдаван, але і населення самої Румунії, де в деяких регіонах локальна ідентичність може превалювати над загальнонаціональною. Причому на ментальному рівні інтеграція румунів в європейську сім’ю народів ще не завершена, присутня атмосфера пошуку свого місця на карті Європи, складні економічні реалії сучасної Румунії.

Данило Штуль