Ярослав Копельчук: Як закінчити війну

Біда України у тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна.

(с) Михайло Грушевський, голова Центральної Ради УНР

Закінчити таку затяжну, грабіжницьку та торговельну війну неможливо методом сили тому, що люба війна – це найкращий бізнес для влади, і при любих умовах в війнах продавали зброю, ресурси, інформацію.

Нинішня війна ніяк не є винятком і не може бути по іншому, тому що російсько-українська війна і задумувалась, як війна для розчищення поля для великого бізнесу і перерозподілу територій та фінансових потоків.

Закінчити цю війну не в силі був минулий президент, тому що всякий бізнесмен думає тільки про гроші. Він “заточений” думати про гроші і вигоду. Війну може закінчити силою тільки людина військова, яка націлена на перемогу. У нашому випадку є такі професійні військові люди, але вони відсторонені, і їх частково вже притлумили, приглушили, а нових, тих які “виросли” на цій війні, їх не почують, бо вони проявили себе на війні а не в народові. Для того, аби вони себе “проявились” в народі, потрібно було, щоби в нас по ТБ показували події війни, а не демонстрували концерти, весілля, різне розважання. Це ще один доказ того, що якщо при владі бізнесмени, вони не допустять закінчення війни. Доки бізнесмени будуть при владі, доти буде війна. Минулий президент вивів на політичну арену тих, хто ніколи не зможе закінчити війну і приглушив, присадив тих, хто міг би її закінчити. Нинішній президент почав з того що сказав – ми будемо вести інформаційну війну, і ми подумали що це буде показ України справдешньої і війни справдешньої, але то не є правда, він веде інформаційну війну, тільки вона іншого плану – знову ж таки в іншому напрямку, на притлумленя інформації для народу. І робиться це не за для цього президента, а для тих, хто ним попихує. Хто ним прикривається.

В каденцію минулого президента були цікаві важливі моменти, задуми, які могли дати поштовх для просунення справи закінчення війни. Це було Міністерство інформаційної політики. Задум був надпотужний, сильний, але це ми так бачимо, бо ми знаємо що з цього задуму можна було б зробити, аби слова били краще “градів”. Я не вірю, що там не було людей, які б не знали, як це зробити. Не могло бути, щоб набрали одних неуків, але якщо вони цього не робили, то або їм було все перекрито, руки зв’язані, або Міністерство було створено не для інформаційної, переможницької цілі. Я на сьогодні бачу єдиний сильний вихід з війни – це робота цього Міністерства.

Наприклад, журналіст загальнонаціонального телевізійного каналу вже під час війни, в 2015 році відпочивала в Італії, і розговорилась з італійським новинаром і він не знав про війну в Україні… Так. Він чув там щось. Та він не знав, як вона відбувається. В світі знали про Майдан – бо владі було вигідно задля тих, хто потім прийшов до влади, показувати інформацію. В їх руках були ЗМІ. І вони цим скористалися. Вони це показали. Зараз в їх руках ті самі ЗМІ, але вони не зацікавлені показати війну, тому що Майдан був можливістю прийти до влади, до безкінечно великих можливостей для бізнесу. І сьогодні показати війну – значить закрити ці можливості. Вони її показувати не будуть. Єдиний вихід для нас – аби це Міністерство інформаційної політики почало працювати. Воно повинно пробудити народ, показати, що в країні іде війна, гинуть люди, що там відбувається. Люди, що самі заходять в Ютюб жахаються баченому, що там коїться іще. Народ присипляють мильними фільмами, якимись забавлянкам, ковідами, заборонами. Все, що можна, аби тільки народ не взнав, що відбувається в Україні і наскільки катастрофічно затягнення цієї війни, все то й робиться.  Для РФ ця війна дуже вигідна, вони утилізують людські ресурси – найперше тюремні. А також непотрібні безробітні люде, що залишились на обочині після реформи в поліції й армії. РФ тримає руку на життєвому пульсі України, при чому оплачуючи війну українськими ж грішми, вивозячи вугілля, сланці, інші ресурси, що там добувають в Донецькій та Луганській областях України. Якщо навіть повивозили сміттєві бачки з “донбаською” емблематикою і виставили на вулиці в Ростові… РФ не піде на завершення цієї війни. Їй вигідно аби цей конфлікт тлів безкінечно.

Україні безкінечно тримати армію там дуже дорого. Але ми її тримаємо, бо ми тримаємо кордони України. Отже, аби цю армію забрати, аби війна закінчилась, нам потрібна воля нашого керівництва для спротиву агресору. Для захисту нашої Держави. Нашому керівництву така держава, як Україна, не потрібна. Вони вже мають якісь свої думки, якісь свої задуми. Вони вже поділили і продали так, як зробили в Палестині – продали Ротшильдам землю, потім вони продали її євреям, а потім на ті землі поселили людей, а потім вони захотіли там створити свою юдейську державу. От щось подібне вони нам готують, тут, в Україні. І бізнес не дає і не дасть змінити ситуацію. Змінити ситуацію може тільки інформація. Інформація правдива. Відкрита. Така, яка вона є. Інформація змінює світ.

Знання і аналіз

Хто володіє інформацією той володіє світом.

(с) Натан Маєр Ротшіл

Було колись, по світу пройшли акції, створені українською діаспорою “ΠУTІH STOP”. Я вважаю, що ця акція була створена не на захист України, а на популяризацію Πутіна. Тому що “ΠS”, це означало, яка він сильна, могутня персона, якщо проти нього повстають по всьому світу і його треба боятися. Вони свою справу зробили! За ними було багато сторінок в інтернеті, в ФБ. Але майже всі вони були закриті. Вони тільки давали інформацію. А до них написати було неможливо. Чому вони були закриті? То були українці?

Фото: Валерій Лебідь

Якщо то й були українці, то були “фарбовані” українці! Справдешні українці показали би не “ПS”, а вийшли би вже з плакатами “УКРАЇНА В ОГНІ”. Як по Довженкові. УКРАЇНА В ОГНІ! В людині мало би зафіксуватися – в Україні біда! “ПS“ це інформація про сильного лідера сусідньої держави-агресора. І де тут Україна? Її немає…

Тепер ми, самим очевидним способом маємо боротьбу самих народів — великоруського й українського. Один наступає, другий борониться. Історія сих двох “братніх народів” вступила в стадію, про котру оповідає біблійна історія перших братів: І спитав Бог: Каїне, де твій брат Авель?

Грушевський М. Очищення огнем // Його ж. На порозі Нової України: Гадки і мрії. — K., 1918. — С. 79.

Цікаво читати: Українці референдумом підтвердили Акт проголошення незалежності України