47 день самоізоляції в Москві

“Закон гідних – творити добро і не сваритися”, мовив китайський філософ Лао-цзи.

Самоізоляція триває. Дні й ночі. В когось – як у в’язниці. В когось – робочі. Громадська справа теж просувається. Хоч якось та йде. Сьогодні була online конференція московських націоналів. Тобто тих, хто представляє свою Націю (ред. нацменшину).

Тема – як деякі представники ізраїльського народу підтримують під час самоізоляції своїх (і не тільки своїх людей). Їжу розносять, набори для стародавнього свята Песах…

Мені аж соромно стало, як воно так виходить, що вони можуть, а ми – ні. Доповідач координаторка програм єврейської молодіжної організації “Гіллел” в Москві (Hillel Moscow) Євґєнія Фоґєльсон детально розповідала, як вони побудували роботу. І головне тут не в грошах. І не у добровольцях – багато людей приєдналося з інших організацій, просто небайдужих, готових ризикувати, допомагати. Поза народ й та політичних, соціяльних, релігійних тощо груп. Й потроху навчають своєї культури, тому самому Песаху, наприклад, а саме як то воно в них святкується. А ми, московські українці, не то що своїм не можемо допомогти, ми поміж своїми навіть домовитися не можемо.

От вони молодці, поважаю. До того ж в любій темі підіймають тему голокосту… А ми соромимося чи боїмось говорити про Голодомор-геноцид…

От чому так? Чому ми, московські українці, як та ракова клітина все ділимось та ділимось замість того, аби робити справу спільно. Разом же ж ми сила. Про це ВСІ кажуть. А роблять одиниці. І одиниці, тим паче роз’єднані між собою територіально, зібратися в купу не можуть. Навіть з інтернетом. Ми як та родина з казки, коли дід з бабкою один на одного ображаються, а в цей час злодії хату розносять та ще й з них глузують…

Ярослав Копельчук

Цікаво читати: Тернопільська та Рівенська області одержали гуманітарну допомогу від української громади та неурядових організацій Данії